шляхи іноді трафляють

Мила мелодія пестила сплячі вуха-в якому ж це чудо-світі я зараз опинюсь... Ага - шоста ранку, прекрасна мелодія- то бабця Нокія верещить мені що тре' тягнути дупу на роботу. Але чудасія: телепортація уже реальність-я на роботі. Поволі зішкрябую докупи події вчорашнього дня і реалізовую, що вчора робітники громадського транспорту дружньо застрайкували, тобто відправили котові під хвіст мою можливість притарабанитися додому, і я колачиком скрутився у теплій підсобці,  солодко проспавши до славнозвісної «милої мелодії».
Ледь не зробив собі харакірі моєю дамаською щетиною; ходою «умерающего лебедя» дошкандибав до дзеркала. Панянка Аліса лишила у зазеркаллі дві червоні цибулини, які на диво знаходились на висоті моїх очей і набухаючи, погрожували вибухнути та перетворити все у величезну каструлю борщу...
Далі буденність протягом занесла кволе неробство і вони разом потрапезували моєю фантазією.